Листопад 2012, №11(53)


Французький стиль українського банку

За понад 35 років роботи в одній з провідних світових фінансових груп BNP Paribas Філіп Жоаньє набув унікального досвіду: він очолював бізнес у багатьох країнах на різних  континентах, працював і в умовах розквіту, і під час жорсткої кризи банківської системи. Що ж думає він про українські реалії після двох років роботи на посаді голови правління УкрСиббанку BNP Paribas Group?

Битва за інвестиції

Майже рік тому утворено нову державну структуру – InvestUkraine, діяльність якої спрямована на збільшення притоку прямих іноземних інвестицій в економіку країни. Сергія Євтушенка, який очолює InvestUkraine, ми розпитали про те, що ж заважає Україні залучати іноземні інвестиції та як змінити ситуацію на краще.

Студенти на експорт

Кількість українських студентів, що вважають за краще здобувати освіту за кордоном, з кожним роком тільки зростає. Директор компанії Domar Travel Education Олеся Шахраюк, експерт із закордонної освіти, розповіла, що саме приваблює українських юнаків і дівчат, чого чекати від «імпортного» навчання, а на що точно розраховувати не варто.

Нетбук до кави

Здавалося б, ідея надавати напрокат нетбуки в кафе мала прийти до когось уже тоді, коли майже всі заклади громадського харчування виявилися оснащеними Wi-Fi. Але на практиці подібний проект молодий підприємець Сергій Когут реалізував тільки два роки тому. За його словами, конкурентів досі не з'явилося.

Король аксесуарів S.T. Dupont

Маркетологи стверджують, що парадокс розкошів полягає в тому, що найдорожчими стають речі, без яких можна обійтися. Однак беручи в руки запальничку або ручку від S.T. Dupont, розумієш, що фахівці помиляються. Без таких аксесуарів обійтися вже не можна. У них закохуєшся щиро й самовіддано. Ось уже 140 років будинок S.T. Dupont виробляє те, що французи називають la bagatelle necessaire – необхідні дрібнички. Причому розкоші від S.T. Dupont – не для нуворишів без смаку. Ці речі втілюють у собі шляхетну стриманість і сам дух істинного аристократизму.

Стильний бізнес

У своїй царині – надання послуг персонального шопера-стиліста – Ірина та Ольга Перепелиці були в Україні серед абсолютних піонерів. За 5 років створена ними Fashion Studio PURITY перетворилася на агентство повного циклу в сфері іміджу: тут вас одягнуть, взують і навіть простежать, щоб ваші речі вчасно опинилися в хімчистці.

Олексій Владимиров:скульптор-егоїст

Скульптури Олексія Владимирова зберігаються в найбільших українських музеях та приватних колекціях і галереях по всій Європі, Канаді й навіть у Японії. Владимиров дорого коштує й добре продається, його ім'я – справжній український бренд у мистецтві. При цьому сам майстер називає себе егоїстом: він творить винятково для себе й для вічності.

Борис Єгіазарян

Який з Бориса абстракціоніст? Він – фантазер, вигадник. Вигадник історій зворушливих й важливих: про винахідника колеса та його дружину, народження художника, політ ангелів над містом, червону рибу, що слухає концерт... Шалено мальовничий, міг би залишитися там, у хмарках вічного кольору. Але він, здається, свідомо спускається вниз до людей. До розуміння, до сюжету. Розповідає нехитрі історії біля багаття. Малюнок майже дитячий, ефемерний...
Олексій Титаренко

Roubi L'Roubi у Києві

12 жовтня в столичному Fairmont Grand Hotel відбувся показ колекції британського дизайнера Roubi L'Roubi – регулярного учасника головних світових Тижнів моди і творця колекцій бренда Holland and Holland, власником якого є дім Chanel.

Головний ІТ-форум України

24-26 жовтня в Києві з успіхом пройшла десята ювілейна конференція Cisco Expo-2012. Її гасло було  «Нові можливості для ваших ідей».


Під час розмови з головою правління УкрСиббанку паном Філіпом Жоаньє, головним героєм цього номера, ми обговорювали серйозні й актуальні для бізнесу теми. Однак у процесі я не витримала та «збилася» на, так би мовити, філософські питання про різницю у французькій та українській ментальності. От, приміром, багато разів я бувала у Франції й щоразу спостерігала на вулицях міста одну й ту ж саму картинку: офісно вбрані чоловіки та жінки під час робочого дня годинами обідають у ресторанах, п’ють вино, розмовляють, кокетують, абсолютно нікуди не поспішаючи. Побачити француза, який би швидко чавився бізнес-ланчем, одночасно розмовляючи по мобільному з підрядниками та тицяючи пальцями в айпад – ну це якийсь нонсенс. У Києві ж таку картинку я спостерігаю весь час. Ба більше – сама частенько заштовхую в себе якийсь підозрілий обід, навіть не замислюючись, смакує він чи ні, і при цьому постійно дивлюся на годинник.
Пан Жоаньє з моїми спостереженнями в цілому погодився, однак відзначив, що французи при всій своїй любові до насолод та комфорту примудряються бути дуже ефективними в роботі. Але секрету, як це їм вдається, не розкрив.
От тепер я сиджу й розмірковую: або за французів їхню роботу робить хтось інший – і тоді їхній рецепт нам не згодиться, або вони добре прикидаються, що нічого роблять, а насправді працюють, але… непомітно, не суплячи брів, не демонструючи своїх зусиль і не витираючи поту з чола. Недарма ж у тих таки французів є вислів: бізнес – це приємний час між іще більш приємною ранковою кавою та гарним обідом і від обіду до надзвичайно приємної вечері.
Цікавий акцент, чи не так? Може, й нам варто переставити акценти?


Реклама