№ 2 Листопад/Грудень 2007


Андрій Харів. Той, хто будує

Усі ми будівельники. Але є серед нас і такі, хто крім власного життя з «мармуру днів та ночей»  споруджує  ще й реальне місто зі справжнього цементу, скла чи цегли.

Ці люди, як на мене, міцніше інших стоять на землі, бо ще із студентської лави знають, як важливо закласти правильний фундамент та вірно розрахувати  навантаження на нього. Вони розуміються на таких речах, як цементування тріщин, і можуть точно визначити, коли споруда вимагає капітального ремонту.  А ще вони  добре усвідомлюють, вище якого поверху мурувати не варто, бо можна впасти з великої висоти.


Професійний інженер-будівельник Андрій Харів вважає, що будівлі треба зводити вгору, а власну особистість – вглиб. Тому в корпорації «Міракс-груп» Андрій споруджує  найвищий у Києві хмарочос. А в пошуках власного «Я» заглиблюється в не до кінця вивчені глибини власної душі…


Рю Те Хан: «Щоб жити краще, треба працювати із задоволенням.»

Я особисто ніколи не була в Південній Кореї. На жаль, я дуже мало знаю про історію, культуру та побут цієї невеличкої країни «ранкової свіжості». Але у своєму власному домі я маю частинку Кореї. І не одну. Це вироби, виготовлені мешканцями цієї дивовижної країни.


Джон Юз. Перший Донецький

У далекій Валлії 1815 року народився хлопчик, чиє ім’я буде нерозривно пов’язане з Україною. Джон Юз справді був першим, хто створив потужний металургійний комплекс Донбасу і довгий час не мав собі рівних у цій галузі. За життя Юза його підприємство досягло нечуваного успіху завдяки особистому таланту керівника та потужній державній підтримці.


Магія блиску. Swarovski: історія успіху

«Кожна епоха відкриває нам нові можливості для розвитку. Інновації в одній галузі неминуче призводять до інновацій в іншій. Треба лише бути вкрай пильним та завжди готовим до того, аби ефективно скористатися цим новим», - саме так говорив Даніель Сваровський, зачинатель успішного сімейного бізнесу та засновник найславетнішої кришталевої імперії.


Дитинство і вічність очима Сергія Михальчука

Сергій Михальчук – унікальне явище в українському культурному житті. Він передусім блискучий кінооператор, що відзняв вісім повнометражних стрічок, близько двадцяти документальних фільмів, багато телепроектів і музичних відеокліпів. Його чудову роботу глядачі могли бачити у фільмі Олеся Саніна «Мамай», першому українському кіні, яке висувалося на «Оскара».


Ора Іто. Мода на складну простоту

Йому лише 30, а він належить до когорти найуспішніших людей світу. Його наперебій запрошують до співпраці такі всесвітньовідомі бренди як Swatch і Toyota, L`Oreal і Nike, Guerlain і Danone. Серед останніх його нагород – Кришталевий глобус 2006, який отримує найкращий дизайнер року. Успіх прийшов до нього завдяки таланту та зухвалості. Його псевдонім у перекладі з мови індіанців сіу означає „побудова нереального».


Наталя Мацак.
Для танцівниці голова важливіша за ноги

У неї можна закохатися, адже вона – молода, чарівна й надзвичайно талановита. Власне, коли я побачив її 2004 року на конкурсі ім. Сержа Лифаря, я був і справді близький до цього стану. З того часу вона змінилася – стала ще майстернішою і вишуканішою.


Анатолій Тартаковський.
Навколо світу з пензлем

Анатолія Тартаковського можна назвати мандрівним малярем-філософом. Його прагнення нових обріїв, ракурсів і ситуацій  примушує митця подорожувати по всьому світу з пензлями, фарбами і полотном.


Геннадій Киркевич. Збирач земель

У наш час вже неможливо «збирати землі» у стародавньому розумінні: феодалізм давно закінчився, кордони держав закріплено, а воєнні доктрини світу аж ніяк не заохочують до територіальних посягань... Проте залишився  один вихід для палких духом – збирання земель географічних мап. Тут території сягають океану, а шлях від Парижа до Києва можна подолати за мить. До того ж  вартість такого історичного спадку з кожним днем зростає.


У Новорічному дзеркалі

Незабаром Новий рік. Час зупинитись, пригальмувати темп свого життя і вкотре зазирнути в дзеркало ялинкових прикрас, щоб побачити там нові риси свого власного обличчя. Колись у цьому дзеркалі на нас дивилось обличчя маленького хлопчика-бешкетника з милим ластовинням на носику, що мріяв стати радянським льотчиком. Або чорнобривої дівчинки-відмінниці, що збиралася стати вчителькою й навчати дітей доброму та вічному.



1-2


Слово редактора


Історія про країну, якою стала Південна Корея всього лише за кілька десятиріч, для нас, українців, звучить як казка. Як історія про чудо. На кшталт новорічної історії про проліски, що раптом розквітли посеред суворої зими завдяки весняному Місяцю-Чарівникові. Але ж економічне диво Кореї виникло не раптом і не зав­дяки чарівній паличці. Як би не нудно і недоречно це прозвучало в передноворічні дні, корейська казка стала можливою завдяки фантастичній праці кількох поколінь мешканців цієї країни.

 

Історія про Корею, яку розказав у цьому номері нашого видання Генеральний директор компанії LG, ще раз нагадала, що Дід Мороз, який на північних оленях привозить купу подарунків, – це лише казка для малюків. І ця казка втілюється в реальність тільки за умови, коли ми, дорослі, на ці подарунки заробимо своєю працею.

 

Герої цього видання – люди різних поколінь і з різних країн, але всі вони втілили свою власну «новорічну» казку в життя. Як Джон Юз, металург з Уель­су. В середині 19 ст. він приїхав на українську землю, жив там у хаті-мазанці і будував свій металургійний завод. Саме цьому підприємливому валлійцеві завдячує своїм існуванням український Донецьк, колишня Юзівка. Чех Даніель Сваровський починав розбудову своєї кришталевої імперії з виготовлення скляних та кришталевих дрібничок у маленькій майстерні свого батька. І врешті став засновником знаменитого бренду Swarovski. У Андрія Харіва його власне професійне диво, мабуть, ще попереду. Але важливий крок до нього він уже зробив. Андрій повернувся до своєї професії, щоб будувати сучасні й красиві споруди в рідному місті.

 

Тож з Новим роком Вас! І хай ваші новорічні казки здійсняться!

 

Оксана Підсуха (Чижевська),
Головний редактор


Реклама