BMW Z4: життя, як в акваріумі
Нині маю BMW Z4 та Mitsubishi Eclipse.Обидва – кабріолети. Спочатку придбав робочий «Екліпс» у Каліфорнії. Часто доводиться там бувати, а власне авто зручніше орендованого. Купівля саме кабріолета сталася вельми несподівано. З одного боку, це була така собі «рожева мрія дитинства», а з іншо-
го – вона завжди залишалася мрією й ніколи не ставала метою. Адже до машини в мене достатньо користувацьке ставлення, тому модель або престижність марки для мене ніколи не мали значення. Головне, аби авто виконувало свою функцію.
А тут вийшло так, що й клімат, і пропозиція на ринку, і всі інші умови складаються так, що «немає приводу не спробувати». Так з’явився кабріолет і відкрив абсолютно нові почуття в керуванні автомобілем. Виявилося, що окрім пересування від пункту до пункту ще й можна отримувати задоволення від самого процесу. Помічаєш блакитне небо над головою, запахи, вітер… До того ж, можна відчути щось байкерське не лише на вихідних, коли є на це час, але й мандруючи від зустрічі до зустрічі посеред робочого дня.
Тож коли повз мене пройшла пропозиція придбати BMW Z4 в Києві, я не зміг просто пропустити її та поширив каліфорнійський досвід і на Україну.
Найяскравіше враження київського життя з
Z4 – життя в акваріумі. З огляду на те, що я сам не приділяю багато уваги маркам і різновидам авто – мені людські якості набагато важливіші, ніж отой «Ланос» чи «Лексус», на якому ця людина приїхала, для мене було достатньо незвично і ніяково ставати центром уваги, хоч би де ти знаходився на дорозі. Чи то в місті, чи на трасі – майже всі погляди прикуті до спортивного динамічного «кабріо», люди роздивляються саме машину, неначе й не помічають, що є ще й людина. Потім звик, але спочатку це вражало.
Інше яскраве почуття – недолугість української дорожньої інфраструктури для автомобілів, створених для нормальних доріг. Наскільки гарно машина почуває себе на якісному покритті нових трас (яких поки що дуже мало), настільки ж невпевнено й навіть болісно їй долати «природні перешкоди» українських напрямків, а не доріг. Німецька якість витримує й такі знущання, але все одно залишається відчуття, що гарну дівчину замість вечірньої сукні й елегантного взуття вдягли у валянки й робу, ніби кепкуючи з її природної краси.
Нещодавно у Львові з цим автомобілем у мене приключилася цікава історія – на дорозі неможливо було повернути в жоден бік, бо трамвайна колія і якість дороги просто не давали це зробити. Так і довелося їхати декілька кварталів по рейках, неначе трамвай, аж поки дорога не стала більш-менш пристойною і Z4 таки зміг подолати колію й повернути.
Авто – це потрібна річ у сучасному житті, і в нього достатньо зрозумілі цілі – перевозити те, що необхідно, від одного місця до іншого у найбезпечніший і найзручніший спосіб. Отож мої наступні машини повинні в першу чергу відповідати цим критеріям. До того ж, обираючи собі авто, я, напевно, приділятиму увагу його екологічності, тому й не виключаю, що ним стане гібрид або електромобіль.
--