Відпочинок, що змінює свідомість


В Україні багато event­агенцій, що організовують свята. Проте лише одиниці з них можуть змінити свідомість клієнта, змусити його по­іншому поглянути на життя або ж відчути себе головним героєм фентезі. Серед таких компаній – «Скажена котяка», готова відправити клієнта в бомж­тур, влаштувати день абсурду та навіть змусити робити нестандартні вчинки, приміром співати на Хрещатику в години пік.


Як розповідає Олександр Немінський, директор «Скаженої котяки», ідея створення компанії виникла в нього під час відпочинку, коли він і його друзі розважалися в одному з ресторанів Києва. Стартовим капіталом стали креативні ідеї співзасновників та кілька тисяч гривень. Навіть підхід до підбору кадрів у керівництва «Скаженої котяки» відрізняється від загальноприйнятого в бізнесі. Головне для претендента на посаду – здатність продукувати нестандартні ідеї щодо організації відпочинку клієнта, а освіта, вік, досвід роботи не мають значення. Тому креативні ідеї в арсеналі агенції ніколи не вичерпуються.

Одна з них – проведення бомж­туру. За чималі кошти клієнт отримує не п’ятизірковий готель на березі океану, в якому все включено, а брудний одяг, діряве взуття, макіяж а­ля не мився кілька місяців, відповідне амбре, 16 грн та власний «котедж» під назвою Київська область із чудовим повітрям і краєвидами.

Клошар­тур (від фр. clochard – безпритульний), або бомж­тур (від рос. БОМЖ – без определенного места жительства) – переселення на кілька годин або днів заможної людини на вулицю. Такий вид відпочинку поширений у багатьох країнах світу, та лише протягом останнього десятиліття став модним захопленням вітчизняних бізнесменів.

Що нам відомо про життя тих, хто не має постійного місця проживання? Чи зможемо ми вижити в умовах вулиці без постійного заробітку, а отже, гарантованого щоденного харчування, одягу, місця для ночівлі? Чи почнемо ми мислити по­іншому та чи зможемо здобувати кошти, їжу, одяг, жити за законами вулиці? Відповісти на ці запитання під силу лише тим, хто сам відчує смак життя безпритульних. Зробити це можна двома шляхами. Перший – природний: втратити роботу, фінансові заощадження, друзів, житло – реально стати бідним. Другий – звернутися до відповідної компанії, наприклад «Скаженої котяки», фахівці якої за певну суму (а вона може становити кількасот доларів) зроблять із вас безпритульного. Причому переваги другого шляху пізнання психології бомжів очевидні: гарантовані безпека та визначений строк зворотного перевтілення з безпритульного в багату людину.

Як зазначив Олександр, бомж­тури існують зі сценарієм та без. Перший має попит серед «золотої» молоді. Адже такий бомж­тур триває 2–3 години, відбувається за чітким сценарієм та є лише веселою пригодою для учасника. Інший варіант – справжнє випробування для особистості, оскільки той, хто на кілька днів «вирушає» в такий тур, має сам забезпечити себе харчуванням, місцем для ночівлі тощо. Організатори втрутяться лише в тому разі, коли виникне загроза життю мандрівника.

Замовника бомж­туру відповідно вдягають та гримують. Усе, що відбувається з клієнтом, організатори таємно знімають на відеокамеру. Компанія також відповідає за безпеку учасника подорожі в «реальне» життя. Проте головна умова – супровід мусить бути непомітним для псевдобомжа.

Олександр розповідає, що один із учасників такого туру, потрапивши в «готель» під відкритим небом, аж запанікував. Не бачачи охорони за спиною, вже через кілька годин він розгубився та відчув себе сам на сам із вулицею. За словами Олександра, відчуття розгубленості та безпорадності від зіткнення з іншою дійсністю стає початком або захопливої подорожі та пригод, або ж дострокового «повернення» додому. І якщо в цій ситуації клієнт не здається, він отримує шанс наприкінці відчути себе справжнім переможцем, героєм і сильною особистістю.

Такий тур примушує людей по­іншому подивитися на власне життя. Нерідко ті, хто повертається з бомж­мандрівки, організовують благодійні та соціальні проекти, спрямовані на допомогу безпритульникам і бідним верствам населення. Деякі мандрівники повністю змінюють життя: роботу, захоплення, ставлення до рідних. Про те, що клієнт починає цінувати те, що має, годі й розповідати. Так, пригадує Олександр, один із тих, хто прийшов до компанії «Скажена котяка» зі словами, яке в нього, мільйонера, важке життя та як багато проблем, повернувшись із туру, зрозумів, що він щаслива людина та може подолати будь­які труднощі.

Однак проблеми з клієнтом в організаторів бувають – у перші хвилини після закінчення бомж­туру замовники зазвичай зляться на працівників агенції за те, що у цій подорожі було важко та довелося боротися за життя. Та, на радість фахівцям «Скаженої котяки», такий стан у мандрівника швидко минає. Адже він розуміє, що отримав усе, чого бажав.


Дарина Чудутова

Немінський Олександр,
27 років.

Посада: директор event-агенції «Скажена котяка».

Сімейний стан: одружений, має сина.

Хобі: робота, риболовля, більярд.


Слащєв Дмитро, 26 років.

Посада: арт-директор event-агенції «Скажена котяка».

Хобі: більярд, теніс.


Реклама