Business Class Magazine

Олена Колосвєтова.
Вигідний розподіл

Розподіл активів – це спеціальна техніка управління портфелем інвестицій, спрямована на зниження ризику та водночас збереження прийнятного рівня прибутковості. Цей процес тісно пов’язаний із диверсифікацією, але є більш розгорнутим. Так, звичайний портфель інвестицій, як правило, включає в себе акції та облігації. Розгорнутий може включати також депозити, інвестиції у нерухомість, предмети колекціонування, інші фінансові інструменти. Звісно, зниження ризику неодмінно тягне за собою зменшення прибутку. Але виважений стратегічний розподіл активів може допомогти зменшити співвідношення скорочення прибутку / скорочення ризиків. Тобто можна скоротити ризик на 20%, а прибуток при цьому зменшиться лише на 10%.
Щоби провести більш зрозумілу межу між розподілом активів і диверсифікацією, наведу невеличкий приклад. Диверсифікація може означати відповідь на запитання «Скільки коштів і в які цінні папери вкладати?», а розподіл активів ставить питання «Чи вкладати в цінні папери взагалі?» У результаті диверсифікації виходить портфель із 5% акцій А, 40% акцій B, 25% облігацій C і 30% облігацій D. А в результаті розподілу активів вийде щось на кшталт: 30% акцій, 40% облігацій, 10% нерухомості і 20%  депозитів. Іншими словами, розподіл активів охоплює більші цілі, ніж диверсифікація.
Наразі в Україні кваліфіковану консультацію такого роду отримати досить складно. Якщо ринок довірчого управління, керування портфелем цінних паперів уже більш-менш освоєний і багато провідних інвестиційних компаній зараз активно пропонують цю послугу, то ринку управління добробутом (Wealth management) як такого в нас ще немає, хоча швейцарські банки надають таку послугу вже понад сотню років. З одного боку, це пов’язано з відсутністю належної законодавчої бази, а з іншого – попит на такі послуги тільки-но зароджується.
Так, у США і країнах Європи давно вироблено методики, що дозволяють моделювати розміщення активів з урахуванням фінансових цілей інвестора та його інвестиційного темпераменту – тобто ступеня готовності до ризику. На жаль, вони не завжди застосовні в умовах українських реалій. Проте якщо ми говоримо про вітчизняний ринок кваліфікованого інвестиційного консультування, то можливості фінансових структур, які є дочірніми компаніями великих міжнародних банків, значно перевищують можливості дрібних українських інвестиційних компаній. Для побудови такої системи необхідно мати великий обсяг ресурсів: кадрових, аналітичних, фінансових. Наприклад, на початку 2007 р. ОТП Банк Угорщина розробив і впровадив у своїх підрозділах базову модель підтримки прийняття інвестиційних рішень Wealth planning system. За три роки існування цією системою скористалися близько 90 тис. клієнтів банку.
Що пропонує Wealth planning system? Система дозволяє скласти оптимальний портфель фінансових вкладень для кожного конкретного клієнта. Одні інвестори націлені голов­ним чином на збереження капіталу, при цьому питання прибутковості в них на другому місці, іншим важливо отримувати регулярний дохід від вкладеного капіталу за аналогією до щомісячної виплати депозитних відсотків. Також можна виокремити категорію клієнтів, у яких особисті кошти тісно пов’язані з бізнесом і для яких важлива максимальна ліквідність. До останньої категорії можна віднести тих людей, для яких інвестиція – це насамперед можливість примножити капітал.
Wealth planning system систематизує роботу менеджера з клієнтом, відтак мінімізує ризики, пов’язані з людським чинником, а також дозволяє швидко отримати наочні приклади найбільш оптимальних портфелів. Задля цього клієнта просять заповнити декілька анкет для з’ясування його фінансових цілей, додаткових вимог, готовності брати на себе ризики, пов’язані з фінансовими втратами. Потім ці дані вводять у спеціальну програму, яка моделює оптимальний варіант інвестиційного портфеля. Перевагою Wealth planning system є індивідуальний підхід до кожного клієнта: система не пропонує стандартних рішень.