У Новорічному дзеркалі

 

Незабаром Новий рік. Час зупинитись, перехопити подих, пригальмувати темп свого життя і вкотре зазирнути в дзеркало ялинкових прикрас, щоб побачити там нові риси свого власного обличчя. Колись у цьому дзеркалі на нас дивилось обличчя маленького хлопчика-бешкетника з милим ластовинням на носику, що мріяв стати радянським льотчиком і облетіти весь світ. Або чорнобривої дівчинки-відмінниці, що збиралася стати вчителькою й навчати дітей доброму та вічному.  Минав час… 10 років тому в наших новорічних іграшках віддзеркалювались вже не дитячі обличчя. Це були трошки розгублені обличчя молодих людей, що майже навпомацки відшуковували своє місце в новій країні.
Їм треба було заново вчитися й заново народжуватися – в новому часі. Сьогодні ми знову зазираємо в новорічне дзеркало. Ми вже чогось досягли, але все ще мріємо про краще завтра. Ми пройшли жорсткі життєві університети… Ми набули нових зморшок, набили синців, але стали сильнішими.

 

Віктор Постельников
Генеральний директор «Автомобільної групи ВІПОС», офіційного імпортера Audi в Україні

 

Віктор ПостельниковБудь-яка людина біологічно змінюється кожні три роки, одночасно міняється й душа, свідомість, сприйняття життя. Змінюється все: суспільство, стосунки між людьми, місця проживання людей. Є, щоправда, різні люди: одні, як гості, проходять крізь усе життя, все навколо змінюється, а вони тільки спостерігають. Інші – люди творчі, вони постійно все міняють, постійно шукають чогось, постійно перебувають у процесі самовдосконалення. Я належу до другого типу. За десять років я змінювався більш ніж тричі. У три рази прискорився й темп мого життя. У мене змінилися вимоги до себе й інших – вони стали ще жорсткіше. Іноді мені здається, що я живу за п'ятьох одразу, кваплюся встигнути усе, поспішаю жити.
Візьмемо, наприклад, автомобіль Audi – хіба можна порівняти Audi десять років тому й зараз. У автомобіля змінюється не тільки зовнішність і технічний вміст, змінюються докорінно й вимоги до автомобіля, змінюється його філософія. Якщо говорити про бізнес, то десять років тому ми імпортували й продавали в Україні за рік десятки автомобілів, а зараз – тисячі. Іншими стали й вимоги до співробітників. Десять років тому ми заохочували такі риси, як порядність, спокій, передбачуваність. Зараз ми стимулюємо передових й інноваційних співробітників, упевнених у собі, наполегливих, пробивних і навіть дещо агресивних.

 

Світлана ПостельниковаСвітлана Постельникова
Генеральний директор «Ауді Центру ВІПОС», офіційного дилера Audi у Києві й Київській області

 

Десять років тому все тільки починалося... І тоді здавалося, що я ніколи не зможу розібратися в лабіринтах цього складного, на перший погляд, бізнесу. Пізніше я зрозуміла, що непід’ємною ношею це здавалося тільки спочатку. Найголовніше – це визначити мету й почати рух у напрямку до неї.
Спочатку, працюючи у відділі реклами, я тільки вчилася, спостерігала й опановувала ази ведення реклами в автобізнесі, аж поки не почала працювати самостійно.
Час плинув, я рухалася вперед. На роботу йшла з радістю й задоволенням, а це зараз таки рідко зустрічається. Мені все було цікаво: спілкування з людьми, аналіз і динаміка розвитку авторинку, ідеї, які я сама могла втілювати. Далі – більше. Я прийняла відділ збуту автомобілів, це величезна відповідальність, разом з тим і матеріальна. Півроку без вихідних і свят, але я налагодила роботу цього відділу таким чином, що рівень продажів із кожним роком підвищувався. Неможливо описати почуття задоволення від зробленого, коли реально бачиш плоди своєї праці.
У процесі зміни мого статусу змінювалося й моє ставлення як до себе, так і до людей, що мене оточують. Я стала більш вимоглива й принципова. На другий план відійшли проблеми, які раніше здавалися головними.
Минули роки й, озираючись назад, я розумію, що нічого зайвого в моєму досвіді не було. Все потрібно було пройти, випробувати, пережити. Людина росте й удосконалюється все життя. І той, хто цього прагне, – досягає успіху.

 

Ігор Ланда
Генеральний директор компанії «Сандора»

 

Ігор ЛандаСкладно сказати, що змінилося в мене за ці десять років. Мої життєві цінності й пріоритети не змінилися. Десять років тому я прийшов на посаду комерційного представника, а менше ніж через рік став комерційним директором. А далі мені вже складно розділити своє життя і свій розвиток із розвитком компанії. Мої принципи керування, до речі, теж не змінилися: порядність, чесність, відкритість і доступність для співробітників. Я переконаний, що ділова й людська атмосфера в компанії повинна бути створена таким чином, щоб акумулювати тільки позитивну енергію. Моя команда завжди для мене була особливою цінністю. Я багато спілкуюся зі своїми працівниками, намагаюся допомогти в складних ситуаціях. З багатьма співробітниками ми працюємо майже десять років і тому розуміємо один одного з півслова.
Не змінилася й моя найбільша цінність – моя родина. Я високо ціную свої взаємини з дружиною, ми разом уже двадцять два роки. Завжди відчуваю її підтримку, любов і турботу. З'явилася в мене й пристрасть до подорожей, до нових країн, вивчення культури інших народів, споглядання творів мистецтва та й просто до відпочинку. Також останнім часом я став більше часу приділяти спорту – грі у великий теніс. Ще я затятий уболівальник Формули-1, намагаюся не пропускати жодної трансляції.

 

Ольга ДмитрієваОльга Дмитрієва
Директор юридичної фірми «Дмитрієва та партнери»

 

Я вважаю, що значно змінилася за останні десять років. Саме десять років тому відбувалось становлення компанії «Дмитрієва та партнери». Тоді все було досить складно, адже перші кроки ніколи не бувають легкими.
Україна також за цей період стала іншою, а відповідно змінилися схеми надання юридичних послуг і потреби клієнтів. Значних змін зазнало і українське законодавство – воно стало більш лаконічним, незважаючи на деякі недоліки. Поле нормативних актів охопило більшість правовідносин в Україні й наблизило його до міжнародних стандартів у цьому напрямку. Робота на ниві юридичних послуг стала більш стабільною, тому з'явилася можливість працювати на перспективу – робити юридичні прогнози й оцінки своїх дій у майбутньому, що раніше було неможливо через неврегульованість юридичної діяльності. Тож я розвивалася паралельно з нашими клієнтами, змінами законодавства, ринком й економікою України загалом.
Поряд з одержанням матеріальної винагороди за свою роботу, з`явилось бажання брати активну участь у суспільному житті, – не тільки бути пасивним гравцем юридичної сфери, а й впливати на її формування.
Внутрішньо я також змінилася, адже немає людей, які не змінювалися б з роками. Я завжди вважала себе щасливою людиною, але за останні десять років – двічі щасливою, адже за цей час я двічі стала мамою.

 

Ігор Литовченко
Президент компанії «КиївCтар»

 

Ігор ЛитовченкоСправді, десять років – це той відтинок часу, після якого можна впевнено підбивати певні підсумки зробленого. Якраз десять років тому я очолив молоду компанію, яка ставила собі надзвичайно амбітні цілі у розвитку вітчизняного мобільному зв’язку. Наразі я можу констатувати, що усі мої найсміливіші очікування були втілені в життя та навіть перевершені...
Певно, 10 років тому я був більше здатен на ризиковані вчинки, на експерименти. Нині, коли я несу відповідальність за великий – понад п’ятитисячний – колектив та за розвиток бізнесу, всі кроки я роблю тільки після ретельного обміркування найменших деталей та обставин.
Мої друзі кажуть, що за ці десять років я став розсудливішим та далекогляднішим. Якщо раніше, думаючи про майбутнє, я оперував термінами у два-три роки, то тепер я бачу перспективу свого життя і життя компанії, яку очолюю, на п’ять-десять років і навіть далі. У своїй повсякденній роботі та житті я намагаюся дивитися на світ ширше, усвідомлювати саму суть речей та явищ, бачити їхні глибинні взаємозв’язки.
Соціальну відповідальність перед суспільством я розумію не лише як відповідальність такої великої компанії, як «Київстар», але і як свою особисту відповідальність. Я живу в Ук­ра­їні, тут живе моя родина: мати, дружина, донька, тут живуть мої друзі та знайомі, і тому я докладаю зусиль, аби наша країна і наше суспільство розвивалися і ставали кращими для кожного українця.
Зараз мене можна назвати цілком щасливою людиною, в мене чудова сім`я, робота, яка є справою всього мого життя, і великі та гарні плани на майбутнє.


_